Відділ оперативного контролю — це новий, але вже стратегічно важливий самостійний підрозділ Державної служби України з безпеки на транспорті, який підпорядковується безпосередньо Голові служби. Повноцінно розпочав роботу 1 жовтня 2025 року, він вже став ефективним інструментом швидкого реагування на системні проблеми та порушення на дорогах.
Головне завдання відділу — виявлення слабких місць у регіонах та оперативна боротьба із затятими порушниками.
Завдяки своїй мобільності команда завжди готова виїхати в регіони де фіксується зростання порушень або надходить інформація про ризики. На місці проводяться рейдові перевірки, аналізуються причини проблем і пропонуються рішення.
Про те, як працює цей підрозділ, з якими викликами стикається щодня та чому людяність у команді важливіша за сухі інструкції, ми поговорили з начальником Відділу оперативного контролю Ігорем Кравчуком.
— Розкажіть, як побудована робота вашого відділу, скільки всього людей у вас працює і які вимоги до кандидатів?
— За штатом у нас фактично працює 9 людей. Дві дівчини займаються адміністративним супроводом, ще одна дівчина працює безпосередньо на лінії, решта — хлопці. Щодо вимог, то бажано, щоб це були фахівці, які вже мали досвід роботи в Укртрансбезпеці до створення нашого відділу. У мене лише одна людина прийшла не з системи Служби.
— Тобто ви просто зібрали старі, перевірені кадри?
— Я забрав людей, які прийшли зі мною. Можна сказати, це мої вихованці.
— Відділ оперативного реагування працює з жовтня минулого року. Яку проблему в системі він покликаний вирішити і чим відрізняється від класичної моделі роботи територіальних органів?
— Наш підрозділ підпорядковується безпосередньо Голові служби, він ставить нам задачі – ми виступаємо як підсилення для регіонів, як своєрідний «баланс сил».
— Що таке баланс сил у вашому розумінні?
— Перш за все, це забезпечення умов для розуміння об’єктивної картини. Коли з регіону звітують, що порушень немає, а приїжджає Центральний апарат — і порушення різко знаходяться, що тоді робити? Тоді комусь доводиться активніше включатися в роботу або відповідати та робити висновки. Але переважно ми покликані саме для підсилення функцій ДСБТ на місцях. Адже на територіальні підрозділи покладено величезний функціонал, і їм просто не завжди вистачає людського ресурсу на лінії. Тому ми приїжджаємо, проводимо заходи, перевіряємо ситуацію, відпрацьовуємо скарги.
— Як виглядає типовий «сигнал», після якого відділ виїжджає в регіон: аналітика, скарги чи внутрішні показники?
— Це не працює як «кнопка SOS». Основа моєї роботи, роботи нашого відділу — це постійний аналіз діяльності територіальних підрозділів. На базі цього ми виходимо до керівництва з ініціативою та пропозиціями. Але є і системні, «контрольні» регіони: Київська, Одеська, Миколаївська області. Там посилені заходи треба проводити регулярно. На Київщині це може бути два-три рази на рік. На Одещину може бути один, але дуже потужний виїзд. Бувають і точкові моменти: коли ми бачимо, що порушники систематично об'їжджають вагові комплекси контролю, ми готуємося, виїжджаємо і фіксуємо їх.
— Що передує виїзду? Як відділ готується?
— Перше — аналітика: ми вивчаємо показники регіонів, після чого я доповідаю Голові та Першому заступнику. Ми визначаємо, де є перекоси в роботі і чим вони викликані. Бувають об'єктивні причини: змінився керівник, відбулися кадрові ротації. А коли логічної відповіді немає — нам формують відрядження, і ми їдемо розбиратися на місце. Друге — це оперативна інформація або скарги. У такому разі керівництво безпосередньо визначає нам регіон для відпрацювання.
— Можете навести приклад масштабного відпрацювання?
— Без проблем. Наприклад, сезонне посилення контролю на Одещині, коли туди, і до сусіднього Миколаєва з'їжджаються всі зерновози, прямуючи до портів. Тоді долучаються екіпажі з різних областей, щоб не допустити масового проїзду ТЗ з перевантаженнями. Але якщо колеги заїжджають туди на два тижні, то ми — на півтора місяця. У нас інтенсивність роботи значно вища.
— Коли команда приїжджає в область, з чого починається робота? Де шукаєте проблемні точки?
— Ми завжди готуємося заздалегідь: вивчаємо основні магістралі, моніторимо локації де триває будівництво, де розташовані склади, кар'єри, місця видобутку піску, спілкуємося з водіями. Якщо нас цікавлять нелегальні пасажирські або міжнародні перевезення, ми знаємо, що всі вони виходять на основні траси. Також аналізуємо систему «Босфор» та соціальні мережі, де перевізники часто публікують сумнівні маршрути та продають квитки. Якщо автобус відправляється не з автостанції, а з умовної АЗС — він автоматично в нашому переліку на відпрацювання.
— У яких областях ви вже встигли попрацювати?
— Ми працюємо по всій Україні. Окрім Києва та області, вже були в Одеській, Миколаївській, Полтавській, Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській, Чернівецькій, Рівненській та Волинській областях.
— Чим підсилення відрізняється від контролю?
— У нас взагалі немає задачі контролювати регіони. Ми не моніторинг, не Департамент контролю, і ми не перевіряємо самі територіальні підрозділи. Ми фокусуємося суто на рейдових перевірках. Тобто ми виступаємо виключно як підсилення для територіального Управління — допомагаємо місцевим інспекторам на лінії, загалом підсилюємо позиції Служби своєю присутністю, підстраховуємо в складних ситуаціях.
— З якими типовими проблемами на дорогах стикаєтесь найчастіше?
— Найголовніші – це перевантаження транспорту, нелегальні перевезення та порушення режиму праці і відпочинку (наприклад, маніпуляції з індивідуальними чіп-картами водіїв). Це випадки, коли перевізник, знаючи відповідальність, свідомо йде на правопорушення. Саме на таких злісних порушниках концентрується наша увага. Ну і, звісно, на жаль, у 90% випадків ми стикаємося із хамством, іноді погрозами. Але всі наші співробітники навчені прийомам гасіння конфліктів і тому ексцесів майже не відбувається.
— Оперативні виїзди – це завжди динаміка і стрес. Що для вас особисто є головним у кризовий момент?
— Для мене головне — це захистити людей, забезпечити їм належні умови. Чому я особисто виїжджаю з екіпажами? Я міг би сидіти в Києві, керувати дистанційно, але їжджу з ними, щоб навчати, тренувати, допомогти оперативно реагувати на виклики прямо на місці. Є важчі регіони, а є такі, де інспектори чудово справляються самі. Зараз порушники дуже креативні, консультуються з юристами, шукають прогалини у законі, але ми добре знаємо, як із цим боротися.
— Які якості повинен мати працівник вашого відділу?
— Через величезну інтенсивність роботи найголовніше — це завзятість і щире бажання працювати. У нас не вийде просто «відбути номер» з восьмої ранку до п’ятої вечора і поїхати додому. Всі співробітники націлені на результат. Наш пріоритет — виявити тих, хто порушує, хто створює небезпеку на дорозі.
— Що можете розказати про внутрішню кухню відділу?
— Об'єктивно, нам бракує матеріально-технічного забезпечення, тих же планшетів чи ваг. Але попри це ми постійно проводимо внутрішні навчання, щоб люди тримали в тонусі всі навички, не забували нормативи, слідкували за змінами в законодавстві та мали високий рівень як практичних, так і теоретичних знань. З особовим складом у нас усе чудово — це люди, які максимально заряджені на роботу. Ми цінуємо і зберігаємо тих фахівців, які є.
— Давайте трохи про специфіку роботи в полі і технічні ноу-хау. Багатьох цікавить, як саме інспектор візуально визначає, що фура перевантажена?
— Є три класичні ознаки, визначені законодавством: вантаж виступає понад борти, відсутня товарно-транспортна накладна та є помітна просадка вузлів автомобіля. Також звертаємо увагу на негабаритні вантажі. Робота важка, але досвідчені фахівці чудово в цьому орієнтуються. Кілька місяців досвіду в польових умовах, і око стає натренованим, з'являється внутрішня впевненість.
— Розкажіть, чому ви обрали саме цю сферу діяльності?
— Це вийшло інтуїтивно. Мені подобалося професійно зростати, до того ж, я із вдячністю сприймаю нові виклики і нові можливості. Коли з’явилась вакансія, з територіального підрозділу я перейшов до Центрального апарату. Згодом мені запропонували підвищення, і я подумав: а чому б і ні? І ось я тут. Далі буде, адже робота нашого відділу не припиняється ні на мить.