Євроатлантична інтеграція
Співробітництво України з НАТО
НАТО (NATO – North Atlantic Treaty Organisation) – Організація Північноатлантичного договору – міжнародна організація, створена 4 квітня 1949 року для колективної оборони країн Західної Європи та Північної Америки згідно з принципами 51 статті Статуту ООН.
Ухвалення всіх рішень в Альянсі відбувається на засадах консенсусу. Кожна країна – член НАТО має право вето.
Участь країни в НАТО надає гарантії безпеки, територіальної цілісності, недоторканості кордонів та державного суверенітету. Під цим слід розуміти, що у разі здійснення збройного нападу на одного або декількох членів Північноатлантичного договору, такий напад розглядатиметься як напад на всіх країн – членів НАТО, і відповідно кожна країна – член зобов’язана надати допомогу тій Стороні або Сторонам, які зазнали нападу.
Кожна країна – член має право виходу з Альянсу. За історію організації цим правом скористалися Франція та Греція, які відповідно у 1966р. та у 1974р. вийшли з військової структури НАТО, однак залишилися в межах її політичної структури. У 1980 році повна участь Греції у військовій структурі НАТО була відновлена. Франція також відновила участь у військовій структурі НАТО, про що було оголошено під час ювілейного Саміту НАТО в Страсбурзі в 2009 році, коли Організація відзначала 60-річчя з часу свого заснування.
НАТО розвиває розгалужену систему партнерства, до якої входять Рада євроатлантичного партнерства, такі особливі партнери як Україна, Грузія, країни Середземноморського діалогу (Алжир, Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Мавританія, Марокко, Туніс), Стамбульської ініціативи (Бахрейн, Катар, Кувейт та ОАЕ), західноєвропейські нейтральні країни (Австрія, Ірландія, Мальта, Фінляндія, Швейцарія, Швеція), а також контактні країни (Австралія, Нова Зеландія, Південна Корея, Японія).
Відносини України з НАТО ґрунтуються на законодавчій базі України, а також документах двостороннього співробітництва.
Відносини України з НАТО розпочалися з приєднання 10 березня 1992 року, на запрошення Генерального секретаря НАТО М. Вернера, до участі в Раді євроатлантичного партнерства (РЄАП), членом якої наша держава залишається сьогодні.
Основоположними документами, що визначають характер відносин України з НАТО, є Хартія про особливе партнерство між Україною та НАТО (9 липня1997 року) і Декларація про її доповнення (21 серпня 2009 року).
У контексті розвитку відносин України з НАТО на найвищому рівні ухвалені рішення про відмову України від здійснення політики позаблоковості, визначення нової Стратегії національної безпеки України і Стратегії воєнної безпеки України.
Указом Президента України «Про річні національні програми під егідою Україна – НАТО» від 24.02.2021 № 72/2021 затверджено Положення про річні національні програми під егідою Комісії Україна - НАТО. Відповідно до Указу Кабінет Міністрів України щороку забезпечує розроблення проектів таких програм на відповідні роки згідно із Положенням та здійснює координацію їх виконання центральними органами виконавчої влади.
Реалізація Указу дозволить привести у відповідність до чинних нормативно-правових актів систему та механізм координації діяльності органів виконавчої влади у сфері євроатлантичної інтеграції, а також адаптувати цикл річних національних програм під егідою Комісії Україна-НАТО до критеріїв та стандартів, що застосовуються у Північноатлантичному альянсі.
Вирішальним кроком у виборі зовнішньополітичного курсу України у бік членства в Альянсі стало прийняття у 2019 році Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору)» та Указу Президента України «Питання європейської та євроатлантичної інтеграції» від 20 квітня 2019 року № 155/2019 (План заходів з реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору).
Для України членство в НАТО є невід’ємною складовою євроінтеграційного курсу, доповнює процеси внутрішньодержавних перетворень у контексті імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами – членами, з іншої сторони, на шляху яких Україна стоїть з 2014 року.
Тематичні посилання: