Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2026 р. № 333-р «Про схвалення рекомендацій щодо залучення амбасадорі безбар’єрності до комунікаційного супроводу та підтримки реалізації Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року» в Укртрансбезпеці розпочала свою роботу команда амбасадорів безбар’єрності.
До команди амбасадорів безбар’єрності увійшли працівники апарату та територіальних органів.
Амбасадор безбар’єрності Леонід Хомяков ділиться своїм баченням яким чином амбасадори мають долучатися до реалізації Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року.
Роль амбасадора безбар’єрності не лише про інформування, навчальні матеріали чи поширення важливих принципів. Насамперед, я бачу свою місію в тому, щоб перетворити ініціативу згори на живу і корисну співпрацю, яка не буде обтяжувати. Щоб участь у запровадженні принципів безбар’єрності сприймалась не як додаткове і докучливе навантаження, а як можливість зробити щось дієве та реально корисне. Насамперед, йдеться про уважність до реального життя: до ситуацій, у яких людина не може самостійно зорієнтуватися, отримати послугу, скористатися транспортом, знайти потрібну інформацію або звернутися по допомогу без зайвих перешкод.
Адже безбар’єрність не завжди починається з великих рішень. Іноді бар’єром стає незрозуміле табло, складна інструкція, відсутність чіткої навігації, формальна відповідь там, де потрібне роз’яснення, або ситуація, коли людина змушена шукати допомогу навмання.
Саме тому в межах цієї роботи ми будемо говорити не лише про стандарти, поняття й рекомендації. Ми спробуємо подивитися на безбар’єрність як на практику щоденних змін.
Мета цих змін — навчитися помічати бар’єри, які раніше могли здаватися звичними, обговорювати їх професійно і шукати реалістичні рішення в межах наших повноважень та взаємодії з партнерами, перевізниками, громадами й транспортною спільнотою.
Команда амбасадорів безбар’єрності Укртрансбезпеки вважає, що кожен на своєму місці може робити щось важливе та корисне: бачити проблему, називати її зрозумілою мовою, залучати тих, хто може вплинути на рішення, і поступово формувати культуру доступної, гідної та зрозумілої транспортної послуги.